Оформлення максимальної пенсії

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2019 року                      № 640/2864/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини другої "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; нормативно-правовий акт № 1058-IV від 09.07.2003" статті 114 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини другої "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; нормативно-правовий акт № 1058-IV від 09.07.2003" статті 114 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на "КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" Конституцію України, "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; нормативно-правовий акт № 1058-IV від 09.07.2003" закони України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення; нормативно-правовий акт № 1788-XII від 05.11.1991"? "Про пенсійне забезпечення", Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; нормативно-правовий акт № 637 від 12.08.1993" Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовлено у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки законодавцем встанеовлено заборону на використання тільки тих документів, що видані органами, розташованими на тимчасово окупованій території України, якщо ці органи створені у порядку не передбаченому законодавством України, проте ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" не є таким органом.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" Порядок застосування списків № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та зазначає, що надані позивачем документи не дають права на призначення пенсії за вислугу років.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за вислугу років.

До заяви позивачем додано:

довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;

документ про місце проживання (реєстрації) особи;

паспорт/посвідка;

трудова книжка або документи про стаж;

диплом (свідоцтво, атестат) про навчання;

пільгова довідка, атестація.

Листом від 07.02.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 1 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", оскільки організація ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", яка видала пільгову довідку, що дає право на призначення пенсії за списком № 1 зареєстрована на непідконтрольній українській владі території. Додатково в листі вказано, що при наданні довідки, що відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 "Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", виданих підприємством, яке перереєстровано на підконтрольній українській владі території, управління повернеться до розгляду заяви про призначення пенсії.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм цього Закону.

Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, визначено перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, які дають право на отримання пільгової пенсії.

Як встановлено під час розгляду справи, підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах за вислугу років стало неприйняття відповідачем довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.10.2015 № 016/970, виданої ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", оскільки дане підприємство зареєстровано на непідконтрольній українській владі території.

Водночас, суд критично ставиться до наведених доводів відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 18 січня 2018 року №2268-VIII "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" (далі - Закон №2268-VIII) тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме:

1) сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей;

2) внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території, визначеної пунктом 1 цієї частини;

3) надра під територіями, визначеними пунктами 1 і 2 цієї частини, та повітряний простір над цими територіями.

Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно зі статтями3 та 4 Закону №2268-VIIІ, державна політика із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях базується наКонституції та законах України, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципах і нормах міжнародного права.

Цілями державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є:

1) звільнення тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях та відновлення на цих територіях конституційного ладу;

2) захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

3) забезпечення незалежності, єдності та територіальної цілісності України.

У відповідності до абзацу 3 статті 2 Закону №2268-VIIІ, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зазначив наступне: "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31 січня 2019 року у справі №233/1181/17.

Разом з тим, судом встановлено, що довідка про підтвердження наявного трудового стажу позивача для призначення пільгової пенсії видана ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", як юридичною особою зареєстрованою за законодавством України. При цьому, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" змінено місцезнаходження юридичною особи на: вул. Вілєсова, 20-А, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400.

Наведене спростовує доводи відповідача відносно того, що ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" зареєстровано на непідконтрольній українській владі території.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність не врахування до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 відомості надані страхувальником ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" та як наслідок відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення за призначенням пенсії.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя                                                                                                    М.А. Бояринцева

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2019 року                      № 826/17400/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом   ОСОБА_1

до            Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві

про          визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

           ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі- відповідач/ГУ ПФУ у м. Києві), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві №47297/03 від 27.07.2018 року по відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 12.04.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 згідно пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Звернувшись до відповідача з необхідними документам для призначенням пенсії, їй було протиправно відмовлено у призначені пенсії, оскільки до спеціального стажу не враховано період роботи,  що підтверджено довідкою від 23.05.2016 №138, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь». Зокрема, було зазначено, що відповідним підрозділом пенсійного фонду було ініційовано проведення перевірки обґрунтованості видачі вказаної пільгової довідки, оскільки дата такої перевірки підприємством не узгоджена, тому вказана довідка не може бути зарахована як пільгова. Позивач вважає протиправною таку відмову та звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають законодавству з тих підстав, що у позивача не має достатнього спеціального стажу роботи передбаченого списком №2, а тому підстави для призначення пільгової пенсії відсутні.

          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

           ОСОБА_1 12.04.2018 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно п. до п. « 2» ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 27.07.2018 №47297/03 ГУ ПФУ у м. Києві позивачу було відмовлено в призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 у зв`язку із відсутністю пільгового стажу роботи. Підставою відмови у призначенні пенсії зазначено «згідно пільгової довідки від 23.05.2016 №138, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь», ви з 10.10.2000 по 31.05.2007 працювали на посаді сестри клініки психіатричної. Спеціалістами відділу обслуговування громадян направлено повідомлення до відділу контрольно-перевірочної роботи щодо необхідності проведення перевірки обґрунтованості видачі зазначеної довідки. Станом на 12.07.2018 дата перевірки не узгоджена. Тому, довідка від 23.05.2016 не може бути врахована як пільгова.»

  Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.

          Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року.

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005 р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 «Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що жінки, які народилися у період з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року, мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 після досягнення 51 року 6 місяців та за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, передбачених Списком №2, та за умови повного робочого дня на відповідних роботах але не менше 80% робочого часу, при цьому, за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працювала:

- у період з 20.02.1995 року по 07.07.200 рік у ММУ «Клінічна психіатрична лікарня №17» на посаді медичної сестри повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що підтверджується копією трудової книжки, копією довідки №30 від 08.05.2013 року ;

- у період з 10.10.2000 року по 31.05.2007 рік у Медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» на посаді медичної сестри (у психіатричному відділенні, з палатами для наркологічних хворих) повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, безпосередньо обслуговуючи психічно хворих, що підтверджується копією трудової книжки позивача, копією довідки №138 від 23.05.2016 р.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач не зарахував період роботи з 10.10.2000 по 31.05.2007, що підтверджено довідкою №138 від 23.05.2016 року.

Згідно Списків №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991р., постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994р., постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003р., що діяла на момент роботи позивача, робота в психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими дає право на пільгову пенсію.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 та 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383(далі-Порядок) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442 (далі - Порядок № 442)атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно з п. 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до п.9 Порядку № 442 перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.

Згідно п.10 Порядку № 442 результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

На підтвердження проведення атестації позивачем було надано накази про проведення атестації та про результати проведення атестації робочих місць від 27.03.2001 №52. Крім того, суд звертає увагу, що про проведення вказаної атестації робочого місця позивача було також зазначено як у трудовій книжці позивача, так і в уточнюючій довідці №138 від 23.05.2016 року.

Доказів того, що атестації робочих місць в Головному військовому клінічному госпіталі було проведено без дотримання відповідних методичних рекомендацій по їх проведенню, відповідачем до суду не надано.

В довідках про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії також зазначено, що робоче місце позивача за результатами атестації робочих місць рентгенологічного відділення, атестоване як робоче місце зі шкідливими умовами праці для працівників, які відносяться до списку 1 розділу ХІХ Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36. В довідках зазначено дати проведення атестації робочого місця та відповідні накази про результати такої атестації, а також підстави для видачі такої довідки.

Так, Верховний Суд України, переглядаючи судові рішення, постановою у справі № 21-519а14 від 25.11.2014 року роз`яснив, що за комплексним аналізом норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації робочих місць, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, також у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13).

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 року у справі № 21-5432а15 суд наголосив, що при розгляді аналогічних справ судам необхідно встановлювати обставини щодо умов (режиму) фактично виконуваної працівником (позивачем) роботи, із яким закон пов`язує право на призначення пенсії на пільгових умовах. І якщо особа стверджує про наявність в неї трудового стажу, що дає їй право на призначення пільгової пенсії на час виконання роботи, що міститься у списку № 2 і потребує документального підтвердження її зайнятості на цій роботі за відповідною професією та за результатами атестації умов праці, необхідно з`ясовувати, чи проводилася атестація цього робочого місця і що про це свідчить.

При цьому, судом встановлено, що атестація робочих місць у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» відбувалась на підставі наказів №52 від 27.03.2001 та №50 від 13.03.2006.

Таким чином, відповідно до вищезазначених наказів були сформовані переліки робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, де посада, на якій працювала позивач у відповідний період, була віднесена до зазначеного переліку.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази, суд приходить до висновку, що за умови наявності у пенсійного органу документів, що підтверджують зайнятість позивача повний робочий день на посаді, передбаченій Списком №2, відповідачем, при проведенні попереднього визначення права позивача на отримання пільгової пенсії, безпідставно не зараховано позивачеві до пільгового стажу роботи період її роботи на посаді медичної сестри клініки психіатричної (з палатами для наркологічних хворих) з 10.10.2000 року по 31.05.2007 рік.

Тому суд оцінюючи надані докази вважає, що період стажу роботи з 10.10.2000 року по 31.05.2007 рік, що підтверджено довідкою від 23.05.2016 року №138, підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи та дають позивачу право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2.

Щодо такої підстави для неврахування спірної довідки, як не узгодженість дати проведення перевірки щодо обґрунтованості видачі спірної довідки, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законодавством повноваження для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які б доводили, що дані, викладені у наведеній довідці про підтвердження пільгового стажу роботи позивача містять неправдиві або недостовірні дані, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття заходів щодо здійснення перевірки обґрунтованості видачі спірної довідки.

Крім того, суд зауважує, що частиною другою Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначено відсутність необхідного стажу в умовах праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення згідно діючого законодавства, та те, що загальний стаж роботи позивача склав 27 років 1 місяців 6 днів, також зазначено про неузгодженість дати перевірки обґрунтованості видачі довідки від 23.05.2016. При цьому рішення не містить зазначення періодів роботи позивача, які включено та не включено до пільгового стажу за Списком № 2, конкретних підстав для невключення певних періодів, що свідчить про недотримання відповідачем принципам обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень. Також суд, звертає увагу, що відповідачем не надано доказів та пояснень того, які саме заходи ним були вжиті для проведення зазначеної перевірки.

Отже, при проведенні попереднього визначення права позивача на отримання пенсії на пільгових умовах за Списком №2, відповідачем не вчинено дій у межах наданих йому законом повноважень, та не обґрунтовано і не наведено обґрунтованих мотивів та підстав неврахування довідки від 23.05.2016 як пільгової.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком №2 не врахував всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та як наслідок прийняв необґрунтоване рішення про відмову у призначення пенсії на пільгових умовах, таким чином, останній діяв не у спосіб передбачений нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також, щодо необхідності обґрунтування пенсійним органом мотивів, з яких ним не зараховано той чи інший період роботи особи зазначено і у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Відтак, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про обґрунтування позивачем належними доказами в розумінні ст.ст 73, 74 КАС України протиправності рішень відповідача при відмові позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України"" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) нагадав, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління ПФУ у м. Києві призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.04.2018, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанцій від 22.10.2018 року №0.0.1166122704.1 та №0.0.1166120944.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.

Керуючись ст. ст 2, 77, 139, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві №47297/03 від 27.07.2018 року по відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 12.04.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1409 (однієї тисячі чотириста дев`ять) гривень 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                І.П. Васильченко

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 року                               м. Київ                                        № 640/10794/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшення пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій на 10 років неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити і забезпечити виплату ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшення пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій на 10 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 по 27.04.1986 ІІ категорії з 15.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване рішення про відмову, оскільки позивач надав докази підтвердження своєї участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у межах 30-ти кілометрової зони, управлінням 03.05.2019 обґрунтовано та правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком із заниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та пояснення третьої особи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Заявою від 15.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві щодо призначення пенсії за віком із заниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням від 03.05.2019 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні такої пенсії. Зазначено, що спеціалістами управління розглянуті документи, додані до заяви, відповідно до яких загальний стаж заявника вкладає 31 рік 8 місяців 12 днів. Згідно з довідки від 11.02.2019 № 08-13/20, виданої ДПВШ «Укрводшлях», заявник з 26.04.1986 по 27.04.1986 працював в зоні відчуження м. Чорнобиля. У довідці від 08.02.2019 № П-07-34/11 зазначено, що за відомістю № 657 виплачена заробітна плата у сумі 57,83 грн, а у копії даної відомості цієї виплати немає. Не надані копії документів, що підтверджують участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у межах 30-ти кілометрової зони. Отже, підстав для призначення пенсії за віком із заниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. (ст. 3 Конституції України)

За змістом ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Отже, виходячи зі ст. 16 Основного Закону України, обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Так, згідно ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п. п 5 п. 2.1 якого, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Так, п. п. 5 п. 2.1 Порядку № 22-1, передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).

Отже, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену законодавством кількість днів у зоні відчуження.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення. В пункті 10 Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Отже, суд дійшов висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», а довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставою для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 22.03.2018 у справі № 588/538/16-а, від 11.02.2019 у справі № 530/491/17.

Враховуючи, що разом із заявою позивачем долучались посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році від 24.03.2017 серія НОМЕР_2 (категорія 2) та довідка форми № 122, а отже виконав приписи чинного законодавства, що підтверджує ту обставину, що позивач приймав участь в ліквідації аварії, з огляду на що у позивача наявне право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відтак, рішення відповідача від 03.05.2019 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком не відповідає фактичним обставинам справи та є необґрунтованим, у зв`язку з чим його належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 31.10.2018 у справі №212/12245/13-а, відповідно до яких належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на пенсійний орган обов`язку призначити та виплачувати пенсію із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з часу звернення позивача із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу (у даному випадку - з 15.03.2018).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1.          Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.          Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст. 55 Закону України «про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшення пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій на 10 років неправомірними.

3.          Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити і забезпечити виплату ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшення пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій на 10 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 по 27.04.1986 ІІ категорії, починаючи з 15.03.2019.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м.  Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст.293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя                                                                                                          Н.М. Шевченко